Координатор РГ5 про реформи в Україні: акцент на соціальному

17
Жов
2014
Категорії: РГ5 / Статті РГ 5

Сьогодні маємо розмову з головою Ради Правління Бюро соціальних та політичних розробок, кооординатором робочої групиСоціальний діалогФоруму громадянського суспільства Східного партнерствадоктором Ростиславом Дзундзею. Пане докторе, моє перше запитання стосується реформ – якими ви їх бачити, які перспективи реформування нашої країни?

Нещодавно на своєму брифінгу щодо створення Національної Ради Реформ Шимкін, заступник голови Адміністрації Президента, влучно порівняв завдання реформаторів із сюжетом з «Аліси в країні чудес» – він сказав: «Аліса хотіла піти, хотіла піти з того місця, де вона була, на що Чеширський кіт відповів їй – щоб піти звідси, потрібно знати куди саме іти».

Насправді, всі почали говорити про реформи, про їхню необхідність, але для того, щоб ці реформи були дієвими, нам необхідний чіткий курс – в яку сторону іти, адже лише тоді можна бути коректно визначити ЯК САМЕ. Якщо зараз не усвідомити цього, то ми ризикуємо повторити долю реформ, які численні українські уряди проводили в 90-ті – реформ, які були абсолютно СИМПТОМАТИЧНИМИ, але недалекоглядними.

В рамках підготовки до створення вже згаданої Ради Реформ, наше Бюро презентувало свою програму бачення необхідних у країні змін. Тож ми претендуємо на таку собі роль Чеширського кота, що підштовхує Алісу в правильному напрямку. Нажаль, як показала нещодавня зустріч в Київській школі економіки – де майбутні кандидати до кола реформаторів ділилися своїми візіями щодо майбутніх перетворень, основна увага зараз фокусується на бізнесі і залишає фактично за бортом соціальну сферу, в якій вже сформувалися усі необхідні для змін передумови – постання в Україні справді Громадянського суспільства та Асоціація з ЄС.

Але чи не є соціальна сфера за нинішніх кризових умов чимось другорядним, в порівнянні – скажімо – з економічною складовою?

Знаєте, я думаю, що лише саме це питання вказує на проблему, що існує в нашому суспільстві, в нашому сприйнятті суспільства-держави – а саме: головне, щоб економіку відродили, а от конкретні умови праці, соціальний захист чи будь-які соціальні послуги – це ніби щось другорядне. Насправді, досвід сучасної Європи, який нам варто взяти – це перш за все розуміння того, що соціальна сфера, зміни в соціальній сфері, є не менш важливими, ніж реформи економіки. Більше того, якісні перетворення в економіці можливі лише за умов якісних змін у соціальній сфері.

Тобто наш успіх на Алісиному шляху «куди-небудь» цілком залежить від реформ у соціальній сфері?

Так, це вичерпне формулювання. І саме тому наше Бюро розробило спеціальну стратегію змін, яка передбачає цілком конкретні кроки та дії, що мають змінити ситуацію.

І які це кроки?

Перш за все, ми маємо забезпечити перехід від радянської системи соціального захисту, яка діє за принципом «керованої бідності», до європейських підходів у вирішенні соціальних проблем; створити реальне народовладдя для вирішення соціальних проблем на рівні територіальних громад. Ми повиннi керуватися Хартією основних прав Європейського Союзу, Європейською соціальною хартією заради становлення «соціального верховенства права».

Зараз ведеться «перезавантаження» системи державного управління через внесення змін до Конституції, але не менш важливим є забезпечення прав громади на безпосереднє управліннями своїм містом та селищем; і очевидно – нам потрібен ефективний соціальний діалог, нам потрібні сильні профспілки, які зможуть насправді контролювати використання коштів фондами соціального страхування, пенсійного та ін.

А яку роль в цих перетвореннях відіграватиме виконавча влада, зокрема Міністерство?

О, звісно ми співпрацюємо з Мінсоцполітики, цінуємо цю співпрацю і так далі, але говорити про те, що Міністерство може стати реформатором, або спів-реформатором дуже складно. Зокрема тому, що нинішня міністерська модель застаріла, вона буквально «поглинає» реформи, тож перш ніж щось змінювати, треба змінити цю модель.

Ми маємо зараз таке широковживане поняття, як люстрація. Я пропоную до цієї персональної люстрації додати люстрацію інституціональну – зокрема, провести незалежний аналіз кадрових призначень в Міністерстві соціальної політики, в фондах соціального страхування і т.д.

Потрібно переглянути запроваджену цією міністерською моделлю систему пільг та прожиткового мінімуму. І що – іронічно – є актуальним в світлі останніх подій – створити ефективну систему визнання вантажів гуманітарної допомоги. Але наголошую – перш за все, реформа управлінської вертикалі.

Як ви ставитеся до законопроекту «Про соціальні послуги», який зараз готується до подання до Верховної Ради, чи може він претендувати на роль панацеї в соціальній сфері?

Я є одним з учасників цього довгого та болісного процесу творення законопроекту «Про соціальні послуги». Нещодавно ми мали робочу зустріч в Мінсоцполітики, і знаєте – пропри всі недоліки – це непоганий законопроект, це найкраще, що можна зробити в нинішніх умовах.

Реформування сфери соціальних послуг має передбачати принципову зміну моделі надання соціальних послуг – перехід від максимального  одержавлення надання послуг до громадсько-державного партнерства.

Основними ж  принципами такого партнерства є: встановлення рівних і конкурентних умов для надавачів соціальних послуг різних форм вланості, у тому числі  щодо доступу до бюджетних коштів для надання соціальних послуг; розмежування функцій планування, фінансування та надання соціальних послуг. Органи виконавчої влади та/або органи місцевого самоврядування мають виступати основними замовниками соціальних послуг. Державний і місцеві бюджети мають зберегти за собою функцію основних джерел фінансування соціальної сфери. Натомість, функція надання як гарантованих державою соціальних послуг, так і додаткових інноваційних соціальних послуг має значною мірою перейти від держави до недержавного, у тому числі некомерційного, сектору.

Такий підхід дозволить повноцінно залучати до надання соціальних послуг  інститути громадянського суспільства, зокрема громадські та благодійні організації. Інститути громадянського суспільства сприятимуть здешевленню послуг за рахунок наявності у них  можливостей залучення додаткових ресурсів та волонтерської праці. Переважання громадських та благодійних організацій у сфері надання соціальних послуг, у тому числі за рахунок бюджетних коштів, відповідає кращій світовій практиці.

Пропонований законопроект містить всі ці положення – залишається сподіватися на його прийняття депутатами.

Ви згадували про необхідність забезпечити народовладдя на рівні громад для вирішення соціальних питань. В який спосіб це має відбутися?

Я вже згадував нашу Стратегію, в ній ми вказали конкретні кроки, що, як та в якій послідовності. Ну очевидно – потрібно прийняти Статути  громад в усіх містах та селищах України в яких закріпити права громади на безпосереднє управління, зокрема на внесення проектів місцевих нормативно-правових актів безпосередньо ініціативними групами та недержавними організаціями, а не тільки опосередковано через депутатів та міськвиконкоми.

Потрібно провести відповідні зміни в ЗУ «Про місцеве самоврядування» – що дасть громадам право обирати губернаторів і т.д. (доречі, це притомний варіант децентралізації).

А як ви бачите проблематику соціального діалогу?

Наша робоча група 5 форуму ГССП якраз займається цим питанням. Соціальний діалог – ефективний – це індикатор «європейськості», якщо дозволите такий термін. Нам вкрай необхідно збудувати справжній соціальний діалог замість тої проформи, що зараз існує.

Чому ви вважаєте нинішню модель соціального діалогу неприйнятною?

Кілька причин. Перш за все – слабкі профспілки, які по суті своїй перетворилися на видимість. Також – це великий тиск держави на процес діалогу. Третє – це питання репрезентативності, тобто того критерію, що визначає соціального партнера для ведення діалогу. Наше нинішнє законодавство недосконале, нам потрібно переймати досвід наших західних колег. І маємо в цьому певні успіхи. Наша робоча група збирається провести круглий стіл цього місяця у Києві, куди запросимо експертів з-за кордону – зокрема з Грузії, Литви та Молдови. Метою нашої зустрічі буде вироблення рекомендацій до уряду яким чином вдосконалити ту систему діалогу між соціальними партнерами, що існує сьогодні.

Тобто це буде не конференція, а щось більш практичне?

Так, ми переслідуємо виключно практичну мету. Цю зустріч можна порівняти з анонсованою президентом Нацрадою реформ.

Які конкретні кроки по вдосконаленню соціального діалогу пропонуєте ви?

Підписати Декларацію про рівність прав профспілок усіма профспілковими об’єднаннями. На підставі декларації сформувати нову профспілкову сторону яка забезпечує відкликання представників профспілок в правліннях та наглядових радах фондів соціального страхування, винних у здійсненні корупційних схем з коштами соціальних фондів. Нова профспілкова сторона делегує своїх представників в Фонди соціального страхування.

Привести Закон «Про соціальний діалог в Україні» у відповідність до норм ст. 36 Конституції України з метою: відновлення конституційних прав профспілок та формування нової сторони профспілок та сторони роботодавців для негайного вирішення соціальних проблем України.

 

 

Інтерв’ю: Віктор Хмільовський, журнал “Роботодавець”