23 травня відбулася дискусія «Кримські татари: проблеми правового статусу, захисту прав, самоідентифікації і самореалізації в умовах сучасної України»

26
Тра
2017
Категорії: Новини / новини проекту "Громадська синергія" / Новини РГ 1 / новини членів УНП / РГ1

23 травня 2017 р. у приміщенні проекту «Громадська синергія» (м. Київ, вул. Малопідвальна 12/10) відбулася дискусія «Кримські татари: проблеми правового статусу, захисту прав, самоідентифікації і самореалізації в умовах сучасної України». 

IMG_3398edited

Наталя Беліцер, експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика (що є учасником Робочої групи 1 УНП ФГС СхП «Демократія, права людини, належне врядування і стабільність») презентувала своє дослідження «Кримські татари як корінний народ (Історія питання і сучасні реалії)». Книга вийшла друком у березні 2017 р. і дає відповіді на численні питання, пов’язані з врегулюванням правового статусу кримських татар в Україні, а також приклади того, як права і обов’язки корінних народів врегульовані міжнародним законодавством та законодавствами окремих країн.

Проблема правового статусу кримськотатарського народу, зокрема, набуття ним статусу «корінного народу» актуалізувалася після ухвалення Конституції України 1996 року, в кількох статтях якої міститься термін «корінні народи». Проте, в жодному законодавчому акті України не відображений реальний зміст цього юридичного терміну, внаслідок чого кримські татари і досі підпадають під загальну категорію однієї з «національних меншин» України. Зокрема, формально залишається чинним вкрай застарілий закон України «Про національні меншини» від 1992 року, який визначає членами «національних меншин» усіх тих, хто не є етнічними українцями/українками, і в якому немає жодної згадки про кримських татар або взагалі про «корінні народи». Спроби визначити ці поняття у концепції національної етнополітики досі не увінчалися успіхом.

Тривале зволікання із забезпеченням прав кримських татар, що поверталися на історичну Батьківщину, негативно позначилося на позиціях України в контексті окупації й наступної анексії Криму РФ. Хоча і з великим запізненням, Україна нарешті здійснила певні юридичні процедури у напрямку офіційного визнання кримських татар корінним народом згідно з Декларацією ООН 2007 р. Проте ці дії можна вважати лише першим кроком, початком процесу правового закріплення і гарантування прав кримськотатарського народу як корінного народу Криму/України.

IMG_3418edited

У квітні 2017 р. у Верховній Раді України був зареєстрований законопроект «Про статус кримськотатарського народу» (№6315), який покликаний вирішити низку питань з врегулюванням правового статусу кримськотатарського народу як корінного. Однак, як зазначила п. Наталя, проблема полягає в тому, що поки що не зареєстрований другий, «рамковий» законопроект «Про корінні народи», який мав би розглядатися у Верховній Раді разом зі «статусним».

Наталя Беліцер повідомила, що зараз Міністерство культури України працює над Концепцією етнонаціональної політики, однак існує проблема з тим, що відсутня юридично «універсальна» дефініція корінних народів. Проте експерти Робочої групи ООН з питань корінних народів дотримуються думки, що універсальна дефініція корінних народів неможлива внаслідок суттєвих відмінностей і розмаїття ситуацій корінних народів різних континентів і в різних країнах світу; водночас, основоположним елементом своєї робочої дефініції спеціальний доповідач ООН вважає ідентифікацію народом самого себе як корінного. Разом з тим, міжнародним правом (зокрема, Декларацією ООН про права корінних народів і Конвенцією МОП № 169) визначено певні специфічні права, якими володіють корінні народи. Перш за все, це визнання колективного характеру прав корінних народів, а також права на самовизначення (у різних формах залежно від низки обставин, включно зі створенням власної автономії у межах існуючої демократичної держави).

IMG_3424editedЧасто у дискусіях, особливо на побутовому рівні, змішують такі поняття, як  «корінні народи», «нації» (включно з  «державотворчими націями»), а також «національні меншини», що не сприяє глибшому розумінню проблематики та зазвичай використовується для політичних спекуляцій на відповідні теми. 

Отже, чим категорія «корінні народи» відрізняється від просто «народів» або «націй»? Корінні народи – це особлива, специфічна категорія меншин, яка поєднує риси і «меншин», і «народів». Зазвичай корінні народи мають ширший обсяг прав, ніж інші меншини. При цьому одна з важливих ознак корінного народу – відсутність власної державності поза межами країни свого проживання/громадянства. Корінні народи також зазвичай становлять меншість населення своєї країни. Тому, підкреслює п.Наталя, українці не можуть вважатися «корінним народом», будучи натомість «державотворчою нацією» («титульним етносом»).

«Корінними народами» не можуть також вважатися «національні меншини», навіть якщо вони проживають на своїх історичних землях, оскільки поняття «автохтонні» (спільноти/меншини) і «корінні» (народи) не є тотожними. Зокрема, «традиційні» або «класичні» національні меншини мають етнічно споріднені держави (kin-states) поза межами країн проживання/громадянства, натомість цього не можна сказати про «корінні народи».

Також, як розповіла п.Наталя Беліцер, в контексті Криму некоректним є доволі розповсюджене використання терміну «депортовані народи»: болгарський, вірменський, грецький, італійський і німецький народи залишалися жити у своїх національних державах, депортовані були тільки їх частки, за сучасною термінологією – національні меншини. В той час як масова депортація кримських татар, що має всі ознаки геноциду, дійсно була  депортацією усього корінного народу.

Які ж корінні народи проживають на території України? Перш за все, це кримські татари, які відповідають усім критеріям набуття такого статусу. Крім того, корінними народами можна вважати малочисельних караїмів і кримчаків, чий етногенез також відбувся на території кримського півострова. За словами п.Наталі, побутує припущення, що до корінних народів можна віднести також гагаузів, які теж не мають власної державності. Однак, зауважує п. Наталя, гагаузи не можуть вважатися корінним народом України, тому що вони вже реалізували своє право на внутрішнє самовизначення на території Республіки Молдови шляхом створення у 1994 році окремої адміністративної одиниці – району Гагауз-Йері. Крім того, з боку українських гагаузів ніколи не було звернення з приводу набуття статусу корінного народу України (а самоідентифікація певної етнічної групи як корінного народу є одним з найважливіших критеріїв належності).

IMG_3423edited

Існують побоювання, в тому числі серед експертів, що реалізація кримськими татарами права на самовизначення створює загрози появи нового (кримськотатарського) сепаратизму. Авторка книги Наталя Беліцер переконана, що такої загрози не існує. Зокрема, стверджує вона, як переконливо довели події останніх років, кримськотатарський народ був і є лояльним до України і вважає її демократичною державою, в межах якої він зможе реалізувати своє право  на самовизначення. Крім того, за ст. 46.3 Декларації ООН про права корінних народів «Ніщо в цій Декларації не може трактуватися… як виправдання або заохочення до будь-яких дій, що могли б загрожувати територіальній цілісності або політичній єдності незалежних суверенних держав». Тобто йдеться саме про «внутрішнє самовизначення».

Одним із ключових положень стратегії повернення Криму має бути всебічне врахування кримськотатарського фактору, підкреслює дослідниця. Наразі офіційна риторика України у питанні Криму і кримських татар торкається порушення не тільки індивідуальних прав кримських татар, а й порушення їх колективних прав як корінного народу,  що підкреслює необхідність повернення Криму під юрисдикцію України. Така позиція поки що не завжди одноголосно сприймається на міжнародній арені, але має подальший потенціал для підтримки.

Водночас Наталя Беліцер вважає, що потрібно піднімати питання про створення кримськотатарської національно-територіальної автономії. Хоча Україна є унітарною державою, створення такої автономії в її межах можливе і це відповідає практиці сучасних європейських демократичних держав. Більше того, переконана Н.Беліцер, це відповідає не тільки прагненням кримських татар, а й національним інтересам України, зокрема, в безпековій сфері.

Серед учасників дискусії «Кримські татари: проблеми правового статусу, захисту прав, самоідентифікації і самореалізації в умовах сучасної України» також були присутні представники органів влади і громадських організацій, тому презентація книги поступово перейшла в активне обговорення актуальних питань, пов’язаних з правовим регулюванням статусу кримських татар, створення можливостей для збереження етнокультурної та релігійної ідентичності і захисту їх прав в умовах, коли Крим анексований Російською федерацією. Говорили також про створення умов для збереження культурної і мовної ідентичності також і інших етносів, що проживають на території України.

Електронна версія книги Наталі Беліцер «Кримські татари як корінний народ (Історія питання і сучасні реалії) доступна за посиланням – http://eesri.org/2017/03/crimean-tatars-indigenous-peoples_belitser_ukr/). Друковану версію книги можна безкоштовно отримати у приміщенні Кримського Дому (вул. М.Омеляновича-Павленка, 9). Публікація також поширюватиметься на заходах УНП.

Презентація п. Наталі Беліцер, що демонструвалася під час заходу, доступна тут: Presentation. При підготовці цього матеріалу була використана інформація з цієї презентації.

IMG_3457edited

Дискусію «Кримські татари: проблеми правового статусу, захисту прав, самоідентифікації і самореалізації в умовах сучасної України» організовано  в рамках Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства за підтримки проекту “Громадська синергія”, що фінансується Європейським Союзом та виконується Міжнародним фондом «Відродження».